Skip to main content

Хай Миколай у вишиванці розбудить подарунком вранці!

Про те, що новорічна ялинка запозичена українцями із Франції – знає сьогодні практично кожен. Але ж раніше в Україні не було ніякого ні Діда Мороза, ні Санта Клауса…Лише міфічний персонаж Морозко, який асоціювався з усім зимнім періодом, а не лише із новорічними святами.

Так хто ж тоді в Україні дарував діткам подарунки? Кого вони чекали, із нетерпінням заглядаючи на ранок під подушку? Це був Святий Миколай – не вигаданий казковий персонаж, а легенда української історії.

Святий Миколай – реальна людина

Кожного року, 19 грудня, українці святкують День Святого Миколая. Це реальна людина, яку за її благородні вчинки і гідне життя нарекли Святим. Окрім того, що Святий Миколай дійсно жив у цьому світі і мандрував усією Європою, його постать обросла і легендами, які тепер не можна підтвердити чи заперечити. В Україні, у свою чергу, особливо багато легенд про святого.

Насамперед, постать Святого Миколая пов’язана не просто із святкуванням чи подарунками, вона вчить тому, що кожна людина отримує винагороду за добрі вчинки.

Дітям обіцяють, що Святий Миколай покладе їм під подушку подарунок, якщо вони будуть добрими. А тим, хто провинився поганими вчинками – покладе під подушку різку чи шматок вугілля.

Звісно ж, у цей день діти отримували саме солодощі та подарунки, але такі легенди вчили їх, що навіть добро повинне бути справедливим. І вчили не просто тому, що «так треба», адже сама постать Святого Миколая давала власний приклад доброї людини.

Святий Миколай і Україна

Перші згадки про святого в Україні з’являються разом зі з’явою християнства. Ще давні церковні записи засвідчують цей факт: «Напередодні Святого Ніколауса матері тримають напоготові подарунки та різки для своїх дітей» (1555 р.). Так само найдавнішою українською іконою Святого Миколая вважається ікона початку 14 століття.

Святкування Миколая в Україні почалося ще за Всеволода Ярославовича – 1088 року. Княгиня Ольга побудувала в його честь один з перших храмів Київської Русі – біля могили Аскольда в Києві, ще в 11 столітті, нині церков на честь святого налічується сотні. А в Миколаєві Святому споруджено пам’ятник.

Щодо дитячого, шкільного свята, то така ідея і потреба виникла ще після революції, у другій половині 19 ст. на Галичині. Тому Святий Миколай став опікуном українських школярів. Це потребувало віршів, пісень, драматичних творів, і автори відгукнулися на ці їдею.

Саме з 19 грудня розпочиналися усі передноворічні базари та ярмарки. Дівчата та хлопці купляли різні приладдя, аби шити собі костюми до Нового Року. Адже вже зовсім скоро на них чекали обрядові ігри, святкування та вечорниці. Сьогодні, зазвичай, у День Святого Миколая у Києві засвічують головну ялинку країни. У всіх містах і селах також розпочинаються різдвяні святкування.

Як Миколая святкують за кордоном

Так само із нетерпінням подарунків від святого Миколая чекають і дітлахи з-за кордону. Щоправда, їх одержують швидше, ніж українські, майже на цілих два тижні, адже святкують цей день 6 грудня.

Ця традиція, найімовірніше, походить із Німеччини, де батьки презентували своїм дітям новий одяг. А згодом почали робити це таємно, вночі, щоби малеча повірила в чудеса Божого угодника. Окрім нових штанців, светриків, шапочок чи курточок, діткам дарували ласощі, іграшки та шкільне приладдя. А от у голландський Роттердам святитель щороку припливає на човні з Іспанії, у місто він в’їжджає на коні, якого звати Амеріго, і тримає в руках єпископську палицю. Напередодні такого візиту дітвора акуратно розкладає перед вхідними дверима начищене взуття, щоби у день Миколая відшукати там солодощі. А біля них ще залишає гостинці для Амеріго: кілька морквинок і трішки сіна, щоби тваринка не зголодніла протягом ночі.

Своїм покровителем святого Миколая вважають жителі італійського містечка Сассірі, що розташоване на острові Сардинія. Головну увагу цього дня приділяють нареченим, яким дарують подарунки. Така традиція має назву «Rito delle nubili».

Тим часом у сусідній Франції, в населеному пункті Сан-Ніколя-де-Пор, що у регіоні Лотарингія, дійство куди помпезніше. Тут організовують цілу процесію, що виходить у місто ввечері, і рухається головними вулицями. На її чолі – старець Миколай, поруч – привид, який у своїх руках несе різки, щоби ними впродовж шляху шмагати неслухняних діточок. Якщо такі знайдуться, їх хутчіш забирають у мішок.

А от у Польщі напередодні свята малеча розвішує біля каміна білі панчохи, і сподівається, що вранці знайде там цукерки та горіхи. До слова, традиція класти дарунки у шкарпетки, найімовірніше, виникла, коли одного разу святий вирішив допомогти трьом сестрам, які злидарювали, і кинув їм у димохід три мішечки з монетами. Вони впали саме у випрані шкарпетки, які дівчата розвісили на каміні.

Народні прикмети на день Святого Миколая

Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього (мається на увазі день Святого Миколая, що відзначається навесні – 22 травня).

У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.

Як впаде великий іній – на гарний врожай хліба.

Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.

Морозяний день – на уроду хліба й городини.

З цього дня підходять другі морози – Миколині: «На Студеного Миколу снігу навалить гору».

Якщо в день Миколая замітає слід, дорозі не стояти від Миколи до Різдва.

Скільки дає день Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу теплого.

Тож скільки б не чекало попереду новорічних свят, саме день Святого Миколая їх розпочинає. Також у цей час випадають перші сильні сніги, а вулиці та будинки наповнюються святковою передноворічною атмосферою.

 

Центральна рада Укрнафтогазпрофспілки щиро вітає спілчан з Днем Святого Миколая – одним з найсвітліших і найрадісніших свят усього християнського люду. З його приходом кожен з нас сподівається на якесь маленьке диво, здійснення заповітної мрії, котра під силу лише святому. Нехай добрий Святий принесе щастя у ваші сім’ї й благополуччя рідній Україні.