Право на відпустки мають громадяни, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, а також особи, які працюють за договором у фізичної особи-підприємця.
Право на щорічну відпустку повної тривалості (тобто не менше ніж 24 календарні дні) у перший рік роботи виникає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві. Відпустка надається з таким розрахунком, щоб вона була використана, як правило, до закінчення робочого року, який відлічується від дня укладання трудового договору.
Громадяни, які працюють за договором цивільно-правового характеру, права на відпустки не мають.
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілками чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом і доводиться до відома всіх працівників.
При складанні графіка враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Як правило, у графіку не встановлюються конкретні дати початку й закінчення відпустки, а визначається лише місяць або орієнтовні дні. Якщо ж у графіку вказано конкретні дати, працівник має право піти у відпустку в обумовлений термін без подання заяви. Законодавство про працю не вимагає подавати заяву, оскільки підставою для надання відпустки може бути сам графік.
Якщо роботодавець погодив дату початку і тривалість відпустки, однак відмовляється її надати, наводячи різні причини (наприклад, багато роботи, термінові завдання), пам’ятайте: такі причини не можуть бути підставою для відмови у наданні відпустки. Графік відпусток для того і складають, щоб заздалегідь спланувати роботу підприємства й розподілити навантаження між працівниками.
Норма закону
Таким чином, відмовляючи у наданні відпустки в передбачені у графіку строки, роботодавець прямо порушує трудове законодавство, за що передбачено фінансову та адміністративну відповідальність. Йдеться про фінансову відповідальність згідно з абзацом 8 частиною 2 статті 265 КЗпП - за порушення інших вимог трудового законодавства у розмірі 3 723 грн.
Відпустка працівника може бути перенесена з наступних причин:
тимчасова непрацездатність працівника;
виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;
збіг щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.
Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.
Джерело:news.dtkt.ua
- Войдите на сайт для отправки комментариев