Skip to main content

ПРО ТРИВАЛІСТЬ ЧАСУ ПЕРЕРВИ ДЛЯ ХАРЧУВАННЯ

Чи є законодавчо визначені тривалість часу перерви для харчування і вихідні дні?

За статтею 66 КЗпП працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більш ніж дві години. Перерва не враховується в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування надається, як правило, через чотири години після початку роботи.

Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На це час вони можуть відлучатися з місця роботи.

На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові має бути надано можливість приймати їжу впродовж робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

За статтею 52 КЗпП для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. За п’ятиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (ст. 50 і 51).

На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня не є доцільним, установлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. За шестиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи не може перевищувати семи годин за тижневої норми – 40 год, шести годин за тижневої норми – 36 год і чотирьох годин за тижневої норми – 24 год.

П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень установлюється власником або уповноваженим ним органом разом з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи,думки трудового колективу і за погодженням з місцевою радою.

Згідно зі ст. 67 КЗпП за п’ятиденного робочого тижня працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а за шестиденного робочого тижня – один вихідний день.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день за п’ятиденного робочого тижня, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватись поспіль із загальним вихідним днем.

Якщо святковий або неробочий день (ст.73) збігається з вихідним днем, вихідний – переноситься на наступний після святкового або неробочого.

З метою створення сприятливих умов для використання святкових і неробочих днів (ст.73), а також раціонального використання робочого часу Кабінет Міністрів України не пізніше ніж за три місяці до таких днів може рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій перенести вихідні і робочі днів порядку й на умовах, установлених законодавством, для працівників, яким установлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Власник або уповноважений ним орган у разі застосування рекомендації Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за два місяці видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних та робочих днів на підприємстві, в установі або організації, погоджений з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Статтями 68 і 69 КЗпП передбачено, що на підприємствах, в установах, організаціях, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день у зв’язку з потребою обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї тощо), вихідні дні встановлюються місцевими радами.

На підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через потребу безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи організації.

Також слід зазначити, що тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не менш як 42 години (ст.70 КЗпП).

А.М. Івашина
Головний фахівець апарату ЦР Укрнафтогазпрофспілки

За матерілами роз’яснення Юридичного департаменту Мінсоцполітики України