Законодавством не передбачено, що відпустку без збереження зарплати працівник має використати всю і відразу
Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі - Закон № 504) передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: відпусток, що надаються працівникам на підставі суб'єктивного права, тобто в обов'язковому порядку, і відпусток, що надаються за погодженням сторін трудових відносин - роботодавця і працівника.
Випадки, в яких відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку, визначені у ст. 25 Закону № 504. Водночас фахівці Управління Держпраці в Івано-Франкіській області роз'яснили: законодавством не передбачено, що відпустку без збереження заробітної плати працівник має використати всю і відразу. Тому, скажімо, мати, яка має двох дітей віком до 15 років, може написати заяву про приєднання до щорічної основної відпустки семи днів відпустки без збереження заробітної плати, а ще не більше семи днів взяти в інший час. Окрім того, наголошено: відпустка без збереження заробітної плати, яка певним категоріям працівників надається щорічно, не може бути перенесена на наступний рік.
Відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін передбачено ст. 26 Закону № 504: за сімейними обставинами та з інших причин працівникові може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. Тобто відпустку без збереження заробітної плати працівник може брати кілька разів протягом року (наприклад, взяти п'ять днів, потім сім, потім ще три), але загальна тривалість таких відпусток не може перевищувати 15 календарних днів.
Водночас для одержання такої відпустки одного тільки бажання працівника замало - обов'язковою умовою тут є згода сторін. Працівник у заяві на ім'я роботодавця про надання зазначеної відпустки має зазначити сімейні обставини чи інші причини, що спричинили потребу в такій відпустці. Перелік цих причин законодавством не встановлено, оскільки поважність їх залежить від конкретних обставин в житті того чи іншого працівника. Тому рішення, надавати чи не надавати працівникові з тієї чи іншої причини зазначену відпустку, належить виключно до компетенції роботодавця.
А.М. Івашина
Головний фахівець апарату ЦР Укрнафтогазпрофспілки
За даними https://ligazakon.net/
- Войдите на сайт для отправки комментариев