ПРО ПОВОРОТНЕ ПРИЙНЯТТЯ НА РОБОТУ

Якщо скорочено посаду, чи має працівник переважне право на укладення трудового договору в разі поворотного прийняття на роботу на цьомому самому підприємстві? Чи повинен власник повідомити працівника про таке повторне прийняття? Чи передбачено відповідальність за таке неповідомлення?

За статтею 42(1) КЗпП працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), впродовж одного року має прпаво на укладення трудового договору в разі поворотного прийняття на роботу, якщо влласник або уповноважений нм орган провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Переважне право на укладення трудового договору в разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним ст. 42 КЗпП, тобто працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а за рівних умов продуктивності праці і кваліфікації таким особам:

сімейним – за наявності двох і більше утриманців;

особам, у сім’ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком;

працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на такому підприємстві, в установі, організації;

працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва;

учаникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного таталітарного режиму 1917–1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатрічного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;

авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

особам з числа депортованих з України впродовж п’яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, –  впродовж двох років з дня звільнення їх зі служби;

працівникам, яким залишилося менш як три роки до настання пенсійного віку, за досягнення якого особа має право на одержання пенсійних виплат, та в інших випадках, передбачених колективним договором.

Обов’язку щодо інформування власником таких працівників про появу вакансії законодавством не передбачено.

Питання щодо порушеного права на укладення трудового договору відповідно до статті 42(1) КЗпП вирішеється в судовому порядку.

А.М. Івашина
Головний фахівець апарату ЦР Укрнафтогазпрофспілки
Джерело:«Праця і зарплата»№27 (1135) від 24 липня 2019 року