Який порядок надання додаткових відпусток за ненормований робочий час?
За статтею 8 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон) щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається, зокрема, працівникам з ненормованим робочим днем – тривалістю до семи календарних днів згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.
Ненормований робочий день – це особливий режим робочого часу, який установлюють певним категоріям працівників за неможливсті нормування часу трудового процесу. У разі потреби така категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці в такому разі визначається не лише тривалістю робочого часу, а й колом обов’язків та обсягом виконаних робіт (навантаженням). Категорії працівниківіз ненормованим робочим днем, які відповідно і мають право на додаткову відпусткуза ненормований робочий день, роботодавець визначає сам. Такі категорії мають бути прописані в колективному договорі, а якщо його немає – зазначені в трудовому договорі.
Для кожного виду робіт, професій та посад залежно від обсягу виконаних робіт, ступеня напруженості, складності та самостійності в роботі, потреби періодично виконувати службові завдання понад установлену тривалість робочого часу визначається конкретна тривалість такого виду відпустки.
Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно до часу, відпрацьованогона роботі, посаді, що даютьправо на цю відпустку.
Під час розрахунку стажу для надання щорічної додаткової відпустки працівникам з ненормованим робочим днем зараховують час:
- фактичної роботи на умовах неповного робочого часу;
- щорічної основної та додаткової відпустки за особливий характер праці;
- роботи вагітних, яких було переведено на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Відпустка працівникам з ненормованим робочим днем алежить до щорічних відпусток і надається за правилами, визначеними для цього виду відпусток.
Згідно ч. 4 ст. 10 Закону щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. Яущо додаткова щорічна відпусткане була використана упродовж робочого року, то ця відпустка переноситься на наступний робочий рік. Аби дні відпусток не накопичувалися, слід надавати відпустку упродовж робочого рок згідно з графіком відпусток. Якщо працівникові з певних причин не було надано щорічних додаткових відпусток за кілька попередніх років, потрібно погасити заборгованість організації перед працівником щодо відпусток, надавши відпустку або грошову компенсацію. Згідно з ч. 4 ст. 24. Закону і ч. 4 ст. 83 КЗпП на бажання працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної і додаткових відпусток не має бути менш ніж 24 календарних дні.
А.М. Івашина
Головний фахівець апарату ЦР УкрнафтогазпрофспілкB
Джерело:«Праця і зарплата»№27 (1135) від 24 липня 2019 року
- Войдите на сайт для отправки комментариев