Київський міський комітет профспілки працівників нафтогазпрому
Київській міській профспілковій організації працівників нафтової та газової промисловості більше 30 років. Літопис міської організації профспілки розпочався із травня 1977 року, коли на 1-ій конференції головою міського комітету було обрано Поденка Петра Трохимовича, секретарем - Сливу Михайла Івановича. Членами міськкому також були обрані 45 членів профспілки - активістів, голів профкомів, а саме: Владімірова Анатолія Івановича голову профкому ПРТП, Горжня Олександра Олексійовича - голову тресту «Укртрубопровідбуд», Деркача Вікторе Костянтиновича - голову профкому Інституту «ВНІПІтрансгаз», Шатайла Василя Васильовича – голову профкому ВО «Київтрансгаз».
На протязі всіх цих років, непростих років, у вирі соціально-політичних подій і змін у державі, що стали найважчими випробуваннями для українського народу, профспілкова організація завжди направляла свої зусилля на те, щоб наша профспілка була сильною, дієздатною, по-справжньому бойовою, щоб вона повною мірою відповідала своєму покликанню бути представником і захистом працюючих.
На сьогодні Київська міська профспілкова організація працівників нафтової і газової промисловості об’єднує 18164 члена профспілки. Необхідно відмітити, що завжди нас, таких різних, у нафтогазовому комплексі єднає прагнення поліпшити становище працюючих і членів їхніх сімей. Кожна організація, що входить до складу міському, ось уже більше 30 років вносить свою частку у формування позитивного іміджу профспілки.
Президія міськкому неодноразово відзначала роботу профкомів ДК «Укртрансгаз», НДК «Нафтогаз України», ВАТ «Інститут транспорту нафти», ВАТ «Укрнафта», Управління «Укргазтехзв'язок», Філія ВРТП «Укргазенергосервіс», ДК «Укргазвидобування», ВАТ «Укртранснафта»,ДП «Нафтогазобслуговування», ДП «Газ-тепло», ОПК УМГ «Київтрансгаз», ДП «Укрнафтогазкомплект».
Не лише за посадами, але й справді патріотичним становленням до колективів своїх рідних підприємств та організацій, більше 10 років життя віддали захисту інтересів членів профспілки голови профкомів – Бойко Володимир Петрович, Гевак Лідія Леонідівна, Галіч Ігор Іванович, Меркотун Леонід Кирилович, Шапютіна Раїса Дмитрівна, Швачко Микола Іванович, Гончаров Віктор Вікторович, Бондаренко Тетяна Павлівна, Сивоздрав Володимир Іванович.
З 1980 року по 1990 рік міську профспілку очолював Попел Олександр Григорович, який багато зусиль докладав для розвитку демократичних норм у керівництві первинними профспілковими організаціями. В той час профкомам було надано більше самостійності в вирішенні питань соціально-економічного захисту та фінансового забезпечення своєї діяльності.
В 1990 році головою Київської Ради голів профкомів був обраний Бондаренко Олександр Мефодійович, який до цього працював технічним інспектором праці. Він мав багатий досвід роботи як із керівниками підприємств галузі, так і з головами профкомів із питань виробничої діяльності й охорони та безпеки праці.
Звітно-виборна конференція, що відбулась 16 листопада 2000 року підтвердила повноваження Київської міської профспілкової організації працівників нафтової та газової промисловості, і обрала головою Попович О.І. новий склад міського комітету, президію, Ревізійну комісію. В жовтні 2005 року III звітно-виборна конференція вдруге довірила Попович О.І. працювати на посаді голови міському та очолювати президію. До складу президії обрані нові голови профкомів: Хоруженко В. Д., Терентьєв П.В, Рудакова Т.П., Любенко С Г.
Вирішення багатьох життєво важливих питань колективу значною мірою залежить від профкому і його керівника, його професіоналізму, відповідальності, авторитету. Багатьом головам профкомів авторитету не займати й про це засвідчило те, що багатьом із них в 2005 році знову було довірено очолювати профспілкові організації.
Досвід профспілок довів: ніхто - ні роботодавці, ні будь-яка влада не подарують людині праці ні прав, ні привілеїв. Їх треба виборювати і робити це постійно. Навіть якщо найкращі права й норми записані в Конституції України. Законах, треба робити все, щоб вони насправді почали діяти.
Профспілка - це не страхова компанія, не соцзабез, члени якого тільки платять внески й більше нічого не роблять. Профспілка - це ми самі. І які ми є, такий авторитет і має профспілка. В наших силах вирішувати всі ключові питання, треба лише на бути бездіяльними.